ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ „ЖУРНАЛІСТИКА”

Анотація
У статті мова йде про особливості організації навчальної та навчально-виробничої практики студентів, що навчаються за напрямом підготовки 6.030200 „Журналістика” у Кам’янець-Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка.
Ключові слова: практика, студент, навчальна практика, навчально-виробнича практика, журналістика.
Summary
The article deals with the problem of organization of practical work for students, who studies journalism in Ivan Ohijenko’s Kamyanets-Podilsky National University.
Key words: practice; student; training practice; practice, which combines training and work; journalism.

Журналістика в Україні — явище досить парадоксальне, оскільки майже у всіх існуючих на сьогоднішній день мас-медіа працюють люди, переважна більшість з яких не має базової освіти журналіста. Разом з тим, як влучно зауважив В. Лизанчук, „відколи існує журналістика — відтоді триває дискусія про журналістський професіоналізм, журналістську майстерність” (1, 59). Для викладачів вищих навчальних закладів, що працюють зі студентами, котрі навчаються за напрямом підготовки „Журналістика”, дискусія ця є надзвичайно важливою, оскільки саме від її результатів залежить напрямок їхньої діяльності.
Найповніше основні складові професіоналізму сучасного журналіста відображені у статті В. Лизанчука „Основні засади журналістського професіоналізму” (1).
Перед сучасною вищою школою, що спеціалізується на підготовці журналістів, стоїть завдання сформувати особистість, яка вільно орієнтується в сучасному інформаційному просторі і здатна не тільки засвоювати і відтворювати, але й критично осмислювати, аналізувати, віднаходити і подавати інформацію. Розв’язання цього потребує систематизації практичної підготовки зі спеціальності як органічної складової частини професійного становлення майбутнього журналіста. Саме тому практична підготовка журналістів розділена на дві частини — навчальну та навчально-виробничу.
Першим етапом підготовки є навчальна практика (ІІІ семестр), основне завдання якої — ознайомлення із роботою засобів масової комунікації. Як підтверджують дослідження, цей початковий етап є найважливішим, по-перше, для усвідомлення того, наскільки спорідненою для студента є праця журналіста, і, по-друге, він істотно впливає на вибір студентом пріоритетних засобів масової інформації — тобто тих, які є близькими для його бажань і можливостей.
Упродовж цього етапу перед студентом ставиться так зване „завдання-мінімум” — підготувати до друку/ефіру та опублікувати/випустити в ефір 1-2 інформаційні повідомлення.
Наступним (другим) етапом є навчально-виробнича практика (ІV семестр), що має на меті систематизувати і поглибити знання та вміння, здобуті студентами під час навчальної практики, а також закріпити у вигляді навичок знання, здобуті під час вивчення спеціальних дисциплін.
Подальші етапи — навчально-виробнича практика (VІ семестр), що проходить у два етапи, та виробнича практика (VІІ семестр) — сприяють поглибленню і закріпленню набутих знань, умінь і навичок під час теоретичного освоєння спеціальних дисциплін в університеті, а також під час їх практичної апробації в ЗМІ упродовж попередніх ІІІ та ІV семестрів.
Упродовж цих етапів перед студентом ставляться досить серйозні завдання відповідно до тієї програми, яку він засвоїв до початку практики. Для прикладу, якщо упродовж І-ІV семестрів студент вивчає дисципліни, пов’язані з інформаційною журналістикою, то і вимоги до практики теж пов’язані із роботою в інформаційній журналістиці. Упродовж V-VІІ семестрів студент здобуває знання із дисциплін, пов’язаних із дослідницькою та так званою „оповідною” (feature) журналістикою, а тому під час останніх двох навчально-виробничих етапів практики студент, як правило, виконує роботу, котра здатна закріпити та поглибити здобуті ним знання та вміння. Чому „як правило”? Справа в тому, що основною метою навчальних та навчально-виробничих практик є не догматичне, а так зване „вільне” навчання, основним принципом якого є не інформаційне „наповнення” студента, а наукова та науково-практична підтримка у його професійній самореалізації. Саме тому завдання останніх двох етапів навчально-виробничої практики можуть варіюватися залежно від того, якому засобу масової інформації студент надає перевагу. Наприклад, якщо базою практики є інформаційний відділ радіо/телеканалу чи друкованого періодичного видання, то, студент отримує завдання, розроблені відповідно до специфіки організації діяльності саме інформаційного відділу, а не навчального плану (останнє є найбільш зручним і виправданим для педагогічної практики, де студент повинен навчитися працювати з різними віковими категоріями учнів). Для прикладу, розглянемо таблицю 1 „Завдання на період проходження навально-виробничої практики для студентів другого року навчання”.
Таблиця 1.
Завдання на період проходження навчально-виробничої практики для студентів другого року навчання
Загальні завдання 1. Розробити макет однієї сторінки газети.
2. Зібрати емпіричний матеріал для наукового узагальнення в подальшій науковій роботі.

Спеціальні Радіо Телебачення Друковане періодичне видання
Підготувати та випустити в ефір:
- 3 радіорепортажі;
- 2 інформаційні сюжети;
- 1 інтерв’ю.
Підготувати та випустити в ефір:
- 3 телерепортажі;
- 1 інтерв’ю;
- 3 інформаційні сюжети.
Написати і надрукувати в газеті матеріали таких жанрів:
- 4 замітки;
- 1 інтерв’ю;
- 2 репортажі;
-1 інформаційну кореспонденцію.


Тобто, ми бачимо, що, оскільки студенти до моменту проходження першої навчально-виробничої практики освоїли лише дисципліни, пов’язані з інформаційною журналістикою, то і завдання, відповідно, вони тримали, пов’язане із жанрами інформаційної журналістики.
Окрім того, переважна більшість країн світу організовує навчання журналістів за принципом „я не можу більше, ніж я можу” — тобто, йдеться про те, що перші кроки у професійній журналістиці студент робить у стінах навчального закладу. Майже усі вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку за напрямом „Журналістика”, мають у своєму арсеналі декілька потужних теле- чи радіостудій та центрів періодичних видань. З одного боку, це дає студентам можливість закріпити здобуті під час лекцій теоретичні знання, а з іншого — це, по-перше, обмежує їх право на академічну освіту: за рахунок скорочення годин на теоретичне осмислення тієї чи іншої дисципліни, збільшується години на здобуття практичних вмінь і навичок, а по-друге, це впливає на подальшу професійну поведінку студента в умовах реальної роботи у тих чи інших ЗМІ, що уповільнює процес адаптації до позауніверситетської діяльності. Для прикладу, в Інституті журналістики Університету штату Флорида (США) організація навчального процесу здійснюється таким чином, що практичні навички у позауніверситетських ЗМІ студент здобуває під час літніх канікул, а упродовж навчального періоду на теоретичну підготовку виділяється не більше 3 годин на день (тоді як на практичну — 5 годин на день). При цьому, практична підготовка здійснюється виключно за бажанням студента (тобто, якщо студент здатен розробити і захистити власний проект без відвідання практичних занять, він має на це повне право).
Організація навчання у Кам’янець-Подільському національному університеті здійснюється таким чином, що студент змушений проходити усі етапи практики. Це дозволяє йому почуватися вільно у будь-яких ЗМІ по завершенню навчання в університеті та претендувати на посаду журналіста без проходження так званого „навчального” періоду. Окрім того, на момент завершення навчання студент має певний досвід роботи, що значно збільшує його шанси на працевлаштування.
Отже, підсумовуючи усе вищесказане, зазначимо, що оскільки професійна (тобто та, в якій працюють люди із базовою журналістською освітою) журналістика в Україні лише починає набувати широкого розвитку, основне завдання вищих освітніх закладів, що працюють за напрями підготовки „Журналістика”, полягає у вихованні всебічнорозвиненої особистості, котра може вільно орієнтуватися у світових інформаційних потоках, та доносити до читача/глядача/слухача якісну інформацію.
Система підготовки журналістів у Кам’янець-Подільському національному університеті розроблена так, що студент має змогу не тільки здобувати теоретичні знання, але й набувати практичних навичок під час роботи у засобах масової інформації, що дає змогу йому вільно почуватися в умовах позауніверситетської журналістської діяльності та швидко зорієнтовуватися у вимогах та напрямках сучасної ринкової економіки.
Література
1. Лизанчук В.В. Основні засади журналістського професіоналізму //Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. — 2008. — №3 (142). — С. 59-68.
2. Bromley Michael. The End of Journalism? Changes in workplace practices in the press and broadcasting in the 1990s // A Journalism Reader / [edited by] Michael Bromley and Tom O’Malley. — London and New York: Routledge, 1997. — 394 p. — P. 330-351.